*** Цікаве з життя книг ***

Найтовстіша у світі книга - англійський словник, що містить 8600 сторінок.

 ***
Найбільшою книгою у світі є, видана у 1976 році у Денвері (штат Колорадо, США), «Суперкнига», розмір якої становить 274 на 307 сантиметрів, а вага - 252 кг 600 г, яка налічує 300 сторінок.
***
Однією з найменших книг є томик віршів Т. Г. Шевченка «Кобзар», який створив мікромайстер Микола Сядристий. Книга складається із 12 сторінок, кожна площею 0,6 квадратного міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. На обкладинці - портрет поета та зображення хати, де він народився.
***
Найбільше видання у світі - це багатотомна збірка «Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років». Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб їх прочитати, потрібно понад 6 років.
***
Перлиною слов'янської поліграфії вважається книжка «Байки» І. Крилова, видана в Санкт-Петербурзі у 1856 році. Книга менша за поштову марку, тому читати її можна лише за допомогою лупи.
***
Однією з найбільших старовинних книг є гігантський атлас вагою 120 кг, який знаходиться в Державній бібліотеці в Німеччині. Виданий він у 1661 році і має розміри 170 на 110 см.
***
Стародавні люди писали на каменях, стінах печер за допомогою малюнків. Це було піктографічне письмо.
***
На стінах храму у Фівах вирізьблено найдавніший літопис. Стіни ці є своєрідними сторінками книги, найбільшої у світі за своїми розмірами - кам'яні аркуші її сягають до сорока метрів у ширину.
***
У давнину існували глиняні книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили, випалювали на вогні. Такі книги буди важкі та незручні у користуванні.
***
У Стародавньому Єгипті книги писали на папірусі. Папірус - болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів. Стебла папірусу розрізали на тонкі смужки, розкладали їх так, щоб край однієї смужки заходив за край іншої. Краї склеювали. Наступний шар тонких смужок накладали перпендикулярно до першого. Накладені смужки пресували, просушували. Написану на папірусі книжку згортали в сувій (найдовший сувій - понад 40 метрів).
***
До XIV століття книги писали на пергаменті (за назвою м. Пергам, де його вперше виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих телят, ягнят, кіз.
***
Писали на пергаменті чорнилом та різнокольоровими фарбами. Чорнило робили із сажі, фарби з відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви виводили червоною фарбою. Використовували також охру - світло-жовту фарбу, лазур, золото, срібло.
***
Усі рукописні книги переплітали. Палітурку  виготовляли  з  дерев'яних  дощок, обтягнутих шкірою, парчею, оксамитом або атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби книжки довше зберігалися. Зверху одягали срібні або золоті обкладки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами.
***
Першим почав відливати металеві букви (з них складали слова, зі слів - рядки, з рядків - сторінки) німець Йоганн Гуттенберг, який жив у місті Майнці в середині XV століття.
***
Нещодавно стало відомо, що китаєць Бі Шен ще в XI столітті друкував книги з форм, складених з окремих ієрогліфів.
***
Перша друкована книга «Львівський апостол» в Україні з'явилася у 1574 році. її надрукував Іван Федоров, який випередив іноземних майстрів, так як винайшов спосіб друкування тексту двома фарбами одразу.
***
Слов'янська писемність виникла у IX столітті. Було створено дві азбуки: «глаголицю» («глагол» - писати) та «кирилицю» (на честь їі автора Кирила).
***
Перша бібліотека виникла майже 8000 років тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою тонкої палички, яка називалася «клин», а спосіб письма називався «клинопис». Дощечки випалювались, а найцінніші з них вміщувались у спеціальні конверти з глини, щоб не псувалися. Археологи знайшли тисячі таких дощечок, які зберігалися в палацах і були розсортовані в залежності від їх тематики.
***
Бібліотеки Давнього Єгипту знаходилися у храмах. їх охороняли священики. Єгиптяни писали на папірусі, який потім згортали в сувій і зберігали у скринях або на полицях.
***
Найзнаменитіша бібліотека була в Олександрії. Вона виникла приблизно у трьохсотому році до нашої ери. Там зберігалися понад 700000 сувоїв папірусу. Усі сувої були класифіковані за 120 темами і описані в каталогах.
***
Давні римляни першими здогадалися будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар створив систему публічних бібліотек. Після його смерті вони почали користуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Риму спеціально засновували бібліотеки для незаможних, а також збирали величезні колекції книг для себе.
***
Каких только причуд не бывает на свете. Некая пожилая англичанка едва ли не с детства занималась тем, что приобретала кукольные домики. И вот как-то разбирая свою необычную коллекцию, она среди кукольной мебели нашла подлинную редкость —миниатюрную, размером 4x3 сантиметра, книжечку. Эта была рукописная Библия, датированная 1614 годом. Для собирателей подобного рода книжных раритетов это совершенно уникальная находка. Специалистам известны еще две такие же маленькие рукописные Библии, но они плохо сохранились. Найденная же в кукольном домике – не имеет никаких изъянов. Хозяйка находки может продать свою Библию на аукционе не менее чем за 30 тысяч долларов. Но, как известно, все коллекционеры – из породы чудаков, вот и счастливица – не исключение: она совершенно не готова расстаться с чудесной находкой.

 

 

На допомогу читачам

Збірка пам'яток та рекомендацій щодо роботи з книгою

Пам’ятка читача.

1. Перед тим як розпочати читання, вибери книжку, в якій розкривається зміст матеріалу, що ти вивчаєш. 

2. Пам'ятай, що читання одне з найважливіших занять у самоосвіті і ставитися до нього треба серйозно. 

3. Слід урізноманітнювати прийоми і способи читання.

4. Читаючи, думай, шукай головне, основне, найістотніше.

5. Не поспішай, не ковтай книгу, вдумайся в логіку і зміст того, що ти читаєш.

6. Домагайся, щоб кожне речення, кожне слово, термін, фраза були добре зрозумілі, не залишай незрозумілого. 

7. Читай з олівцем у руках, роби потрібні помітки.

8. Обов'язково конспектуй прочитане. Конспект зберігається надовго, прочитане

    забувається.

9. Розпочату роботу доводь до кінця. Не залишай книжку недочитаною головне може бути попереду. 

10. Прочитавши, обдумай, чого навчила тебе книга.

11. Прочитане спробуй пов'язати з життям, з практикою, досвідом. Добре при цьому придумати (знайти) приклади, що підкріплюють прочитане.

12. Не забудь пов'язати те, що читаєш (вивчаєш) з раніше вивченим і уявити його в системі знань. 

13. Не поспішай кликати на допомогу інших, ко­ли щось незрозуміло. Намагайся

      розібратися са­мостійно.

14. Де потрібно — змушуй працювати і уяву.

15. Читай не тільки зліва направо, а й повер­тайся до прочитаного: повторення найкращий засіб закріплення прочитаного.

16. Навчись критично сприймати прочитане.

17. Обов'язково ознайомся з рецензіями і відгука­ми на книжку: один розум добре,

       колективний краще.

18. Раніше ніж критикувати книгу, добре розбе­рись у її змісті.

19. Чужу критику на книжку читай після того, як прочитаєш книжку. Чотири завдання, які повинні бути розв'язані під час читання. Перше завдання при читанні - це зрозуміти і засвоїти прочитаний матеріал. Друге завдання - продумати прочитане. Третє - зробити з прочитаного потрібні для пам'яті виписки. І, нарешті, четверте завдання - це усвідомити, чого нового навчила книжка.

 

Як читати книжку.

1. Пам'ятай: читання одне з найважливіших завдань у самоосвіті, ставитись до нього треба серйозно. 

2. Внутрішньо налаштовуйся на читання. Не поспішай, не ковтай зміст книжки, а читай уважно, вдумливо, намагайся запам'ятати прочитане. 

3. Зміст треба осмислювати. Не можна допускати механічного фіксування тексту.

4. Вчися читати швидко, не проговорюючи про себе, охоплюй поглядом цілі фрази, речення.

5. Для свідомого сприймання прочитай передмо­ву, перегортаючи сторінки, обміркуй заголовки.

6. Коли щось незрозуміло, не поспішай гукати на допомогу інших. Спочатку спробуй самостійно розібратися. Користуйся словниками, довідниками. 

7. Роби помітки, виписки, за потреби склади план (тези, конспект).

8. Найцікавіше запам'ятай. Порівнюй прочитане з уже відомими фактами, знайди йому місце в системі знань.

9. Прочитавши книжку, обміняйся думками і вра­женнями про неї з друзями, дай оцінку. Згадай основні образи, події, думки.

10. Порівняй власну думку про книжку з відгука­ми і рецензіями на неї: один розум добре, а колективний краще.

11. Зроби відповідні записи про книжку у читацькому щоденнику.

 

 Як конспектувати книжку, статтю

Конспект це стислий виклад змісту статті чи книжки. Від тез конспект відрізняється тим, що по­ряд з основними даними тексту в ньому коротко на­водяться докази цих положень і висновки.

Види конспектів:

а) текстуальний: основні положення твору, докази і висновки передаються словами автора, тобто цитатами;

б) вільний це переказ основного змісту книги (статті) своїми словами;

в) змішаний найчастіше використовуваний вид, при якому вільний переказ змісту поєднується із цитуванням.

Правила конспектування:

1. Запиши автора і назву статті чи книжки, яку конспектуєш. Виділи їх більшим шрифтом.

2. Під час конспектування статті запиши, в якому журналі, збірнику або в якій газеті її вміщено.

3. Складай конспект після того, як продумав план тексту.

4. Записуй тільки основне: спочатку головну думку, потім (дуже стисло) докази і приклади.

5. Намагайся, щоб записи були чіткими, змістовними і лаконічними. Для цього використовуй схеми, таблиці.

6. Для зручності користування конспектом, підкреслюй найважливіші думки, навіть окремі фра­зи, словосполучення, слова; до розділів і підрозділів підбирай заголовки.

7. Цитуй правильно і точно, зазначай сторінку, з якої взято цитату.

8. Роби помітки, які виявляють твоє ставлення до того, що конспектуєш. Використовуй для цього свої умовні позначки, а також подані нижче:

а) знак оклику на полях дуже добре;

б) знак питання — здивування, незгода з автором, нерозуміння якоїсь думки.

9. Вчися конспектувати відразу начисто.

 

Як вчити вірш напамять.

1. Уважно двічі-тричі прочитай увесь вірш.

2. Обміркуй зміст твору, умовно розділи його на смислові частини.

3. У кожній такій частині правильно визнач інтонацію, з якою будеш читати, розстав логічні наголоси, визнач паузи та темп читання. 

4. Навчися читати вголос, дотримуючись цих ви­мог, спочатку кожну частину, а відтак увесь вірш.

5. Тепер без допомоги підручника спробуй прига­дати вірш, повтори кожну частину по пам'яті.

6. Візьми книжку. Читаючи напам'ять, перевіряй, чи правильно запам'ятав текст.

7. Відклади підручник, двічі чи тричі продекла­муй увесь вірш.

8. Запам'ятай: знання тексту вірша треба довести до автоматизму. Це дасть змогу зосередитися на виразності читання.

9. Перед уроком уявно продекламуй вірш іще раз. Якщо ти не задоволений звучанням окремих рядків, то ще є час усунути недоліки. 

 

Як працювати з книгою.

1. Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:

а) прочитати титульну сторінку прізвище автора, заголовок, рік видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вміщену на зворотному боці титульної сторінки;

в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після титульної

    сторінки;

г) прочитати передмову або вступ.

2. Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів і т.ін.;

б) вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами

    (розрядкою, курсивом, півжирним та ін.);

в) з'ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;

г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

3. Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

 

Орієнтовна схема відгуку на книжку.

1. Зміст книжки.

2. Актуальність тематики твору.

3. Творчий задум автора.

4. Критична оцінка твору:

а) особливості композиції книжки;

б) сила впливу слова письменника;

в) майстерність автора у зображенні характерів героїв;

г) мистецтво художника-ілюстратора книжки.

5. Основна думка відгуку.

Функції і завдання бібліотеки

        Читання – це вікно, через яке читачі бачать і пізнають світ та самих себе. Бібліотека – щлях до храму, який кожний будує в душі своїй, створюючи себе – розумного, справедливого, культурного, люблячого Україну.

        Шкільна бібліотека – є однією зі структурних одиниць навчального закладу. Це бібліотека для дітей, і водночас для дорослих, тому що нею користуються також і працівники школи, і батьки, чиї діти тут навчаються.

        Навчання – головна праця учня і вона не може здійснюватися без книги, а, отже, і без бібліотеки. Навчити дітей учитися із захопленням, раціонально використовувати час – завдання, яке спільно з навчально-виховним об’єднанням вирішує шкільна бібліотека. Вона – найнеобхідніший помічник учителя, вихователя у вірному виборі інформації та документації.

Час не стоїть на місці, з’являються все нові й нові технології, напрямки роботи, завдання, які ми намагаємося втілювати в життя.

 

Основні завдання шкільної бібліотеки:

- сприяти реалізації державної політики в галузі освіти;

- інформаційне забезпечення програмних та факультативних знань, самоосвіти школярів;

- зацікавити учня читанням;

- виховання мислячого, вдумливого, грамотного користувача;

- створити умови для виховання інформаційної культури;

- надати максимум бібліотечно-бібліографічних знань;

- надати вчителям допомогу з усіх напрямків навчально-виховного процесу.

 

Основні функції шкільної бібліотеки:

- інформаційна;

- навчальна;

- культурологічна;

- розвиваюча;

- пізнавальна;

- навчально-збагачувальна;

- виховна. 

 

Права та обов'язки користувачів

 

1. Права користувачів бібліотеки:

- отримувати повну інформацію про склад і зміст фонду бібліотеки, наявні інформаційні ресурси та послуги;

- мати вільний доступ до бібліотечно-інформаційних ресурсів бібліотеки;

- отримувати консультативну допомогу щодо пошуку та вибору інформації;

- отримувати в тимчасове користування необхідні документи з фонду бібліотеки терміном на 14 діб;

- користуватися читальним залом бібліотеки;

- підготувати реферат, цікаве повідомлення;

- брати участь у заходах, які проводить бібліотека;

- подавати пропозиції керівництву закладу щодо удосконалення діяльності бібліотеки;

- подарувати бібліотеці книгу.

 

2. Обов’язки користувачів бібліотеки:

дотримуватись правил користування бібліотекою;

- дбайливо ставитись до документів з фондів бібліотеки;

- повертати документи не пізніше встановленого терміну;

- не виносити з приміщення бібліотеки документи, не зафіксовані в читацькому формулярі;

- дотримуватися відповідних норм поведінки (дотримуватися тиші, не перебувати в приміщенні бібліотеки у верхньому одязі, не приносити зайві речі тощо);

- подавати замовлення на проведення заходів (відкритих уроків, семінарів, лекцій, бесід тощо).