Гуртова Ірина Михайлівна вчитель-логопед
Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда
1.Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
2.Складання індивідуальних планів роботи з кожною дитиною.
3.Визначення доцільних форм взаємодії з кожною дитиною, видів корекційно - розвивальної роботи.
4.Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
5. Співпраця з практичним психологом, педагогами щодо корегування щодо педагогічного, корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
6.Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
7. Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.
Зміст корекційно - розвиткової роботи вчителя - логопеда:
-готовити артикуляційний апарат до постановки звуків;
-визначити послідовність постановки звуків залежно від характеру мовленнєвих порушень;
-працювати над розвитком правильного мовного дихання дітей;
-виробляти і виправляти рухи артикуляційних органів;
-відбивати артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення; -ставити звуки (різними прийомами та методами);
-закріплювати поставлений звук у складах;
-автоматизувати поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученні, зв'язній мові;
-проводити диференціацію звуків;
-відпрацьовувати граматичні форми.
Організаційно - методична робота:
- обстеження усного мовлення школярів;
- комплектування підгруп для логопедичних занять згідно мовленнєвих порушень;
- оформлення необхідної документації логопедичного кабінету;
- співпраця логопеда з вчителями.
Основні завдання:
усунення різних порушень усного і писемного мовлення;
запобігання різним відхиленням мовленнєвого розвитку школярів;
пропаганда логопедичних занять серед педагогів та батьків;
розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей;
самоосвіта;
оснащеність логопедичного кабінету.
1.Починайте з себе
Навіть, якщо Ви мовчазні від природи - всеодно говоріть з малюком. Дитина краще розуміє звернене до неї мовлення, якщо воно пояснює, що відбувається з нею і навколо неї. Тому супроводжуйте свої дії словами.
2. Зустріч поглядів
Озвучуйте будь-яку ситуацію - але тільки якщо Ви бачите, що дитина чує і бачить Вас. Не кажіть в порожнечу, дивіться їй в очі. Це особливо важливо, якщо дитина надмірно активна і постійно рухається.
Якщо малюк ще тільки лепече або говорить мало слів, намагайтеся, щоб він бачив Вашу артикуляцію.
3. Говоріть чітко
Говоріть просто, чітко, виразно промовляючи кожне слово, кожну фразу.
Відомо, що діти дуже чутливі до інтонації; тому кожне слово, на яке падає логічний наголос, намагайтеся вимовляти якомога виразніше.
4. Те ж саме, але по-різному
Повторюйте багато разів одне і те ж слово. При повторенні фрази міняйте порядок слів: «Тато прийшов, прийшов наш тато», «М'ячик впав, впав м'ячик». Це дозволяє дитині почути і краще зрозуміти, що фрази діляться на слова.
Але не перестарайтеся!!!
Не вживайте занадто довгих фраз. Не перевантажуйте дитину, пред'являючи їй відразу велику кількість незнайомих слів. Найчастіше самі говоріть те, що хочете почути: прості фрази з 2-3 слів, з паузою між словами.
5. Дуже важливо: гарний настрій
Намагайтеся вимовляти нове слово в емоційно-сприятливій ситуації. В таких умовах дитина краще навчається і вбирає нову інформацію набагато швидше, ніж в нейтральній або ж вемоційно-несприятливій ситуації.
6. Всі почуття - в союзі з промовою
Дуже важливо, щоб дитина, осягаючи щось нове, мала можливість не тільки бачити новий предмет, а й нюхати, мацати його - тобто вивчати різними способами. Якщо Ви бачите, що дитина щось чіпає, з чимось грається, відразу ж назвіть цей предмет кілька разів - коротко, чітко, виразно.
7. Вчіть в іграх
Граючи, вчіть наслідувати (дві собачки гавкають, дві кішки нявкають; переклички «мяу-мяу»). Спеціально створюйте такі ігрові ситуації, де дитині знадобиться звуконаслідування або потрібно буде вимовити якісь слова для того, щоб гра відбулася. Зверніть увагу - спонукаєте не Ви, а ситуація.
8. Не випереджайте її бажань
Деякі батьки намагаються вгадати бажання своєї дитини, часто випереджаючи їх в той самий момент, коли вони тільки з'являються. У цьому випадку малюк втрачає необхідность промовляти що-небудь, досить просто подивитися, протягнути ручку… У такій ситуації є небезпека затримати мовлення дитини на стадії жестового спілкування. І хоча жест - теж спілкування, проте,не варто затримуватися на цьому рівні.
Поступово формуйте у малюка потребу говорити.
9. Розширюйте словник малюка
Дитина володіє словом на двох рівнях: розуміє його - це пасивний словник; промовляє - це активний. Активний словник може бути ще зовсім малий. Але, якщо Ви поповнюєте ресурс розуміння, це обов'язково призведе до так званого лексичним вибуху. І в подальшому дитина перенесе в активний словник те, чого ви навчили її, розглядаючи разом картинки, читаючи книжки і коментуючи свої дії. Намагайтеся ввести в її пасивний словник назви речей, які оточують дитину (іграшки, кухонне приладдя, предмети побуту), назви речей та істот на картинках у книжках і, звичайно, імена родичів і близьких людей. Навчіть дитину показувати: «де ручки, де ніжки» (у ляльки, у Вас). Часто питайте: «Де стіл?», «Де киця?» і т.д.
10. Ведіть щоденник
Фіксуйте її мовленнєві досягнення, записуйте, скільки слів вона вже розуміє, які слова вимовляє, в яких ситуаціях - так ви зможете день за днем аналізувати її мовленнєві успіхи.
11. Розвивайте фонематичний слух
Навчайте дитину прислухатися до різних звуків і давайте їм мовленнєве
пояснення: водичка тече: с-с-с, жук дзижчить: ж-ж-ж, вітер гуде: у-у-у і т.д.
Звертайте увагу дитини на різне звучання (с-с-с, з-з-з, ш-ш-ш, ж-ж-ж), спонукайте розрізняти слова, що відрізняються одним, а пізніше двома звуками (коса-коза, Маша-каша, шапка-жабка і т.д.).
12. Не нехтуйте звуконаслідуванням
Для дітей, які пізно починають говорити, дуже корисно використовувати слова типу: «бух», «ку-ку», «оп», «на», «дай» та інші короткі слова, які складаються з одного або двох однакових складів. Ці слова засновані на звуконаслідуваннях, легкі для засвоєння та полегшують дитині початкові стадії входження в мовленнєве середовище. Потім вони підуть самі собою, стануть непотрібними, але поки не нехтуйте ними, зараз вони потрібні Вашій дитині.
13. Читайте, читайте, читайте…
Читайте короткі вірші, казки. Перечитуйте їх багато разів - не бійтеся, що це набридне дитині. Діти набагато краще сприймають текст, який вони вже багато разів чули. Якщо це можливо, постарайтеся розіграти вірш - покажіть його в особах і з предметами; предмети ці дайте дитині , щоб вона мала змогу доторкнутися до них, пограти з ними. Дочекайтеся, коли дитина добре запам'ятає вірш, а потім пробуйте не домовляти останні рядки, надаючи це робити малюкові. Співайте прості пісеньки, допомагаючи йому сприйняти ритм і відтворити його.
14. Пальці допомагають появі мовлення
Зверніть особливу увагу на розвиток дрібної моторики - точних рухів пальців руки. Це тісно пов'язано з розвитком мовлення. Ліплення, малювання, «пальчиковий театр», ігри з дрібними предметами - все це допоможе мовленню, а в майбутньому - і письму.
15. Будьте терплячі, поблажливі та ... обережні
Якщо Ваш малюк неправильно вимовив будь-який звук, ніколи не смійтеся і не повторюйте за ним неправильну вимову слова. Тут же повторіть слово -правильно, намагаючись перехопити погляд дитини. Можливо, вона зможе повторити за Вами. Якщо не зможе або не захоче, не турбуйтеся. Будьте терплячі! Вона обов'язково повторить за Вами, коли прийде час. Вона вчиться і на власних помилках, постійно порівнюючи свою вимову з Вашою, тому не надто фіксуйте увагу на неправильній вимові - це може викликати зворотну реакцію.
16. Тільки Ви!!!
Пам'ятайте: тільки Ви і Ваша віра в сили та здібності своєї дитини можуть допомогти їй розвиватися. Не забувайте активно радіти її успіхам, частіше хваліть свого малюка.
Нейропсихологічний підхід у роботі шкільного логопеда.
Нейропсихологія - розділ психології, що вивчає зв'язок психічних процесів з певними системами головного мозку.
Засновник нейропсихології та автор моделі трьох основних блоків мозку А.Р. Лурія розвивав уявлення про цілісний характер діяльності мозку при здійсненні психічних процесів.
Мозок ділиться на 3 функціональних блоки:
1 блок - енергетичний (стовбур мозку і підкірці), найбільш древній. Він формується ще внутрішньоутробно. Це акумулятор нашої поведінки. При недорозвиненні або пошкодженні цього блоку дитина слабка, швидко стомлюється.
2 блок - це наше зорове, слухове сприйняття, тактильні відчуття, просторове сприйняття. При відставанні цього блоку у дитини погано розвивається мова, предметне сприйняття ( гострота зору), просторове сприйняття.
3 блок - Це увага, розуміння інструкції, утримання завдання, контроль за діяльністю, оцінка результатів. Цей блок дозріває дуже пізно до 18-21 року (у деяких він зовсім не дозріває!). Добре знайоме слово "виховання" як раз відноситься до цього блоку мозку.
Дитяча нейропсихологія вивчає порушення психічних процесів і станів в дітей із локальними ураженнями мозку.
У наші дні нейропсихология широко впроваджується в систему шкільної освіти. Це обумовлено низкою об'єктивних причин: збільшена кількість невстигаючих дітей, підвищені вимоги до готовності навчання дитини в школі, збільшується темп діяльності школяра, а також загальні для популяції зниження фізичного і психічного здоров'я дітей.
Дитина з нормальним слухом, зором і інтелектом може писати неграмотно через незрілість деяких відділів мозку, що відповідають за рухові функції рук, мовну увагу, зорово-просторову орієнтацію.
Нейропсихологічна корекція спрямована на стимуляцію розвитку і формування злагодженої, скоординованої діяльності різних структур мозку. За допомогою спеціально розроблених рухових вправ і розвиваючих ігор стимулюється формування певних компонентів психічної діяльності: регуляція і контроль психічної діяльності, моторні навички, зорове, слухове, просторове сприйняття та багато інших.
З погляду нейропсихології, основна стратегія корекційно-розвиваль-ного навчання полягає в «вирощуванні» слабкої ланки при опорі на сильні ланки (використання різних аналізаторів з опорою на провідний аналізатор ) у процесі спеціально організованої спільної діяльності учня і логопеда. Наприклад: використовуємо опору на зоровий і тактильний аналізатор і розвиваємо навички, пов'язані зі слуховим каналом сприйняття.
Нейропсихологічні прийоми при корекції дислексії та дисграфії. Вправи, що спрямовані на сенсорну та рухову сферу дитини, розвиток дрібної і великої моторики, пам'яті, мислення, уяви, просторового сприйняття, мовлення. Вправи при змішуванні букв за зорово-просторовою подібністю:
- Написання букв,що супроводжується їх ілюстраціями;
- відтворення картинки за зразком;
«Чарівний диктант»
У ньому з усіх букв будуть писатися тільки проблемні літери, а всі інші рисками: крейда - _ _ _ й _ _.
Вправи при змішуванні звуків за фонетико-фонематичною подібністю
Гра «Плесни в долоні та тупни ногою»:
Дзвінкі звуки -проплескати, глухі -протупотіти.
Чим більше жестів буде включено у вправу, тим скоріше буде
досягнутий результат.
Гра «Плюс-мінус»
Робота з картками. На одній написаний знак«+», на інший знак «-». Промовляючи слова з початковими дзвінкими і глухими приголосними звуками, учень повинен піднімати відповідну картку.
Гра «Робота з матеріалом»
Учень обмацує матеріал і одночасно називає звуки:
Ш- шкіра, п – пінопласт, в – вельвет и т д.
Вправи при пропусках букв в словах та інших порушеннях:
«Арабське письмо»
Учень повинен записати слова навпаки: «Випав сніг».
Дитина пише: «Гінс вапив».
Вправа «Давньоруське письмо»
Дитина пише в словах тільки приголосні букви, позначаючи голосні крапками. Дитина пише: «п .н . д . л . к » - понеділок.
Потім тільки голосні за таким самим принципом. Слово понеділок буде написано: _ о _ е_ і _ о_.
Вправа «Чарівний диктант»
Вводяться символи позначення слів. Наприклад, слова з буквою Ш позначаються як «Х», слова з голосною Ї - «+», всі інші - «/»:
«Машина їде по дорозі ».
Дитина пише: « Х + / / ».
Вправа «Невдалий робот»
Дитина - робот, дорослий-конструктор.
Робот пише слова не повністю, а тільки певну частину. Недописану частина слова робот відзначає рисками: черепаха че - -па - -.
Вправа "Пишемо вголос".
Читання речень з ритмом, тобто з поділом слів на склади і рівномірною вимовою їх в орфографічному варіанті - так, як вони пишуться.
Для розвитку зорової уваги, здібностей до концентрації , розподілу і переключенню уваги
Вправа "Коректурна правка".
Учень закреслює в суцільному тексті задані літери. Почати потрібно з однієї літери, наприклад:
Вправа: «Таблиці Шульта»
Відшукайте числа від 1 до 25 в таблицях Шульте (числа розташовані в 25 клітинах у випадковому порядку);
Для формування стабільного графічного образу букви
( графеми ) .
Тактильне впізнання « наждачних » букв. («Чарівний мішечок » - дитина на дотик визначає пластмасові літери.)
Прийом « Дермолексія » , коли педагог на долоні дитини малює букву , а дитина пізнає її з закритими очима , причому малювати потрібно на « провідній » руці , для стимуляції провідної півкулі.
Висновок:
1. При використанні нейропсихологічних методів у молодших школярів розвиваються всі необхідні психічні функції, особливо довільність. У процесі занять учні виробляють уміння слідувати правилам, розвивають мовлення, уяву, просторові уявлення, дрібну моторику, сприйняття, увагу, пам'ять, логічне мислення - все, що необхідно для оволодіння мовою.
2. Нейропсихологічні прийоми не тільки підвищують грамотність молодших школярів, але й роблять логопедичні заняття веселими і цікавими, вносять певний елемент змагання в процес навчання, що підвищує мотивацію до занять з логопедом.
